Блог вчителя початкових класів Осадчук Ольги Вікторівни

Використання ідей В.Сухомлинського

у процесі формування 

 здорового способу життя

Здоров'я – це повнота духовного життя,

радість, ясний розум.

Твоє здоров'я – у твоїх руках.

В. Сухомлинський

 Гуманістична педагогічна система В.О.Сухомлинського повністю підпорядкована ідеї формування фізично та духовно здорової, активної особистості. Педагог був переконаний, що духовний світ дитини, її розумовий розвиток, ставлення до життя визначається рівнем фізичного здоров’я: «Добре, міцне здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил – дуже важлива умова життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності долати труднощі.
Духовне життя дитини – її інтелектуальний розвиток, мислення, пам’ять, увага, гра, почуття, воля – великою мірою залежить від її фізичних сил». Збереження і примноження сутнісних сил дітей та підлітків В. Сухомлинський визначав чи не найпершим обов’язком батьків та педагогів. Відзначимо, що висловлені положення, які випереджали свій час, і нині не втрачають актуальності.

В.О. Сухомлинський вважав, що розвиток дитини має бути гармонійним, охоплювати всі сфери її життя. На його думку має бути гармонійним, охоплювати всі сфери її життя. На його думку, дуже важливо враховувати медичні аспекти формування, зміцнення та збереження здоров’я, хоча вони і не є визначальними. У книзі «Серце віддаю дітям» він наголошував:  «Турбота про людське здоров’я, тим більше про здоров’я дитини, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це насамперед турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості». Отже, за переконанням педагога, здоров’я людини – це індивідуально достатній та максимально можливий для певної особистості рівень гармонійного розвитку духовних, психічних і фізичних сил, що забезпечує їй ефективне та повноцінне виконання всіх соціальних, професійних та інших функцій. Ідеалом людини з високим рівнем культури здоров’я В.О. Сухомлинський вважав цілісну особистість, готову до постійного саморозвитку та самовдосконалення впродовж усього життя.

У Павлиській школі, очолюваній В.О. Сухомлинським, склалося особливе розуміння здоров’я особистості та культури здоров’я. Воно не звужувалося до формування у школярів знань і набуття ними навичок здорового способу життя, а набуло більш глибокого змісту, в основі якого – прагнення до виховання в дитини усвідомленої потреби в красі оточення та красі вчинків, гармонії здорового тіла та здорового духу. В.О. Сухомлинський набагато раніше, ніж це було визнано офіційною наукою, головною метою, домінантою виховної системи та мірою розвитку особистості визначив духовний аспект її здоров’я.

У Павлиській школі старались запобігати розвиткові хвороби, зміцнити захисні сили організму: на шкільній садибі на кожного учня припадало більше десяти дерев, і ця «фабрика кисню» з року в рік розширювалася. У весняні й осінні місяці частину уроків у 1–2 класах проводили в зелених класах – на відкритому повітрі, на зелених лужках, оточених з усіх боків виноградом. Вчителі школи не припускали, щоб молодші школярі займалися розумовою працею в закритому приміщенні більше трьох годин на день. У селі в кожній сім’ї батьки і старші діти будують для молодших зелені альтанки, в яких малята читають, пишуть, малюють, займаються ручною працею. Кожна із шкіл має своє творче обличчя, цікаві знахідки, особливості організації навчально-виховного процесу. Але всіх об’єднує глибоке розуміння актуальності й важливості цієї проблеми і прагнення створити у своїх колективах оптимальні умови для комфортного навчання, спрямованого не лише на озброєння учнів певною сумою знань і практичних умінь, а й на збереження і зміцнення здоров’я дітей.

Проаналізувавши педагогічну спадщину В.О.  Сухомлинського, розглянувши питання реалізації ідеї формування здорової особистості, виокремила основні напрями й неодмінні чинники виховання учнів:

 – збереження здоров’я дітей;

 – безпеку життєдіяльності учнів;

– фізичне виховання;

– профілактику захворювань;

– гігієну розумової та фізичної праці;

– режим праці та відпочинку;

– медико-санітарну грамотність та обізнаність.

Спираючись на педагогічну спадщину В. Сухомлинського, практикую проведення уроків просто неба. Мислення серед наочних образів природи – обов’язків етап успішного розумового розвитку дитини. У статті «Школа природи» В.Сухомлинський зауважив: «Природа – джерело і водночас світ «дитинства думки». Дитина завжди була і залишається дитиною, дитинство в усі часи було і є і залишиться дитинством.

Впровадження в режим роботи ранкової гімнастики перед початком занять, динамічної музичної паузи та рухових ігор на перервах, години прогулянок, релаксаційних вправ,  масаж біологічно активних точок;   упровадження емоційних розрядок на кожному етапі уроку, саморефлексії наприкінці уроку.

Під час уроків фізичної культури враховую вікові та анатомо-фізіологічні особливості розвитку учнів, розкриваю значення занять фізичними вправами, сприяю формуванню вмінь та навичок здорового способу життя, профілактики захворювань, травматизму.  Як писав Сухомлинський: « Ми прагнемо виробити у вихованців переконання: завдяки регулярним фізичним вправам у них не тільки стає красивим тіло й гармонійними рухи, а й формується характер, загартовується воля» .       

Отже, зміцнення здоров’я та формування вмінь і навичок здорового способу життя у молодших школярів є необхідною умовою реалізації здоров’язберігальної функції початкової школи. Умовами, що утруднюють формування в молодших школярів здорового способу життя, є також недостатність у дітей, батьків та вчителів належних знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, а також недостатня діяльність щодо формування в них екологічної, естетичної та фізичної культури. Особливого значення в процесі формування здорового способу життя молодших школярів набувають систематичність, безперервність та послідовність їхнього навчання і виховання, які дають можливість поступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними. Зберегти та зміцнити здоров’я учнів учителеві допомагає вміння використовувати здоров’язберігальні технології.

Поєднання різноманітних напрямів виховної роботи у школі дає змогу формувати гармонійно розвинену дитину. Основою гармонійного розвитку є духовне і фізичне здоров’я. Педагогічна система В.О. Сухомлинського розкриває максимум можливостей для формування і збереження здоров’я школярів.

Дитячий світ – це особливий світ. Діти живуть своїми уявленням про добро і зло, про гарне і погане, про красу, про час. Піклування про їхнє майбутнє здорове життя – це завдання не тільки батьків, а й педагогів. Як зазначав В.О. Сухомлинський, здоров’я – це повнота духовного життя, радість, ясний розум. На думку вченого, піклування про здоров’я – це найважливіша праця вихователя.

Творча спадщина В.О.Сухомлинського, його ідеї витримали перевірку часом і довели свою життєздатність. Його педагогіка – це педагогіка серця. Пам’ять про видатного педагога житиме доти, поки існуватимуть школи, учні, педагогічна наука.