Літературно-мистецьке свято

         Доброго дня! Ми щиро вітаємо всіх гостей на нашому літературно-мистецькому святі!  Сьогодні ми зібралися на зустріч із незвичайною людиною, відомою письменницею, Галиною Лук’янівною Оліферчук.

-          Шановна Галино Лук’янівно, ми раді вітати Вас у нашій школі. Для нас велика честь познайомитися з вами, почути живе слово поета.

                   Шановні гості!

Зеленська загальноосвітня школа

вітає Вас у своїй світлиці

й дарує хліб із золота-пшениці

Без хліба свята в нас нема,

бо хліб – добробуту початок

і символ щедрого життя!

Народилась Галина Оліферчук  в синьоокому куточку нашої Волині – Любомльському районі у с. Крушинці.  Перші її поезії побачили світ в 2001 р. у громадсько-політичній газеті "Вісті  Ковельщини", де вона постійно друкується й сьогодні.

Галина  Оліферчук – автор ліричних і патріотичних віршів, поезій для дітей, розповідей про своїх земляків, історій із життя людей.  Перша збірка під заголовком "Душі моєї золота криниця" вийшла друком в 2001 році. У неї ввійшли й написані власноруч пісні.  Друга книга – на християнську тематику для дітей "Народження Ісуса". Третя – "Абетка" для дітей з віршами і загадками. Четверта збірка "Ниточка пам'яті" (2013 р.)  на різноманітну тематику. Друкувалася також в загальноукраїнській газеті "Сільські вісті", в обласній "Вісник" (м. Луцьк), журналі "Люди і долі" (м.Луцьк)

 Галина Омелянівна пише про все, що відбувається в країні. Дуже багато вірщів про Україну, про рідний край:

Я – частинка твоя, Україно,

З твого поля маленька зернина.

Смуток твій, край дороги калина,

З твого болю – сльозинка-краплинка.

Я краплиночка меду в вощині…

Я у серці твоїм, Батьківщино!

 А як гарно написала вона про мову:

Наша мова - наче квітка при долині...

Дуже багато написано про найріднішу в світі людину, про маму:

Хай для тебе, моя ненько,

Світить сонце золоте.

І метелик різнобарвний

Свято в хату принесе.

Хай для тебе шпак співає,

Крига скресне на ріці,

Зайчик сонячний сміється

 завше в тебе на лиці.

Хай на нашім підвіконні

Завжди квіти всі цвітуть,

Журавлі на крилах дужих

Весну красну принесуть.

Хай для тебе пахнуть трави,

Шепче колосом земля,

Бо сьогодні день врочистий –

з святом рідненька моя!

 Ніжно і лірично описана в Галини Оліферчук природа рідного краю:

...Дзвіночок ніжно-голубий

Росинками вмивається,

А сонний джмелик на траві

Від лоскоту здригається.

Перед люстерком росяним

Метелик зодягається,

І зайчик сонячний стриба-

В конвалії купається...

Бабине літо

Вже нитка бабиного літа плете для осені фату,

Бо жовтень листям їй багряним гаптує сукню золоту.

І ніжним цвітом запізнілим поодцвітали цебреці.

Сухий листочок поруділий пливе, мов човник, по ріці…

А журавлі тужливю пісню курличуть в синіх небесах…

Рясніють грона калинові – прощальна осені краса.

Багато творів Галина Лук'янівна присвятила темі любові до природи, до рідної землі, до матері, жінки. Поезія її – це завжди тривожний пошук шляхів до людських сердець. Вона вміє передавати почуття, складні переживання і доносити їх до читача.

Волинська поетеса Галина Оліферчук небайдужа до спортивної діяльності братів-Чемпіонів. Їм вона присвятила кілька віршів. Один із них називається

«Кличко»

Сперечались хлопчаки,

В кого більше сили.

Борюкались в траві,

 Доки не побились.

Під очима синяки,

На ногу кульгає.

Стало боляче Ванькові -

Сльози витирає.

-         Ну, а  хто сильніший з нас? –

Дражнить Ваню Мина.-

Витри сльози, не реви…

Ти що, не мужчина?

-         Хто сильніший: ти чи я –

То ще ми побачим.

От як виросту «Кличком» -

То дам тобі здачі.

З великою любов’ю і старанністю підготувала цікаву, гарно та яскраво оформлену абетку,  в  яку разом із віршами, загадками і скоромовками вклала часточку своєї душі. Велике задоволення,  коли по ній вивчаєш букви і навчаєшся читати.

Загадки

А       В морі плаває глибоко,

          Має дуже пильне око.

          Стережіться, бо вона –

          Хижа риба ця морська.

          Всіх одразу проковтнула б

          Ненажерлива  …. (Акула)

Б        Він читати нас навчає,

Бо давно всі букви знає.

Як підете в перший клас –

З ним подружитеся враз. (Буквар)

 В      Цей трудяга-напосида

          Загляда у всі кутки.

          Бо не любить дуже бруду,

          Де сховались павуки.    (Віник)

Г        Мене всі знайти бажають,

Де живу – теж добре знають.

Утекти від вас не смію,

Бо я бігати не вмію.

Лиш накриюсь капелюхом,

Бо дідусь іде з лантухом.

Може, мене не знайдуть,

І тихенько проминуть.

Заховаюсь під листочком…

Що це, діточки?..  (Грибочок)

         Д         Що за дивна стоїть хата:

На людей вона багата.

Вікон там й дверей немає…

Хату цю з вас кожен знає.        (Диня)

Є      Диво дивне, дивина,

Ніби скибку кавуна

Надкусив хтось в двох місцях,

У тій букві… Який жах!

Що за буква, хто з вас знає

І хутенько відгадає?   (Буква Є)

         К      Хто це, хто у нашім домі? –

Щебетуха на соломі.

Сидить пильно, не гуляє,

Своїх діток дожидає.

Нікуди не йде з куточка…

Хто це буде діти?      (Квочка)

         С       Він тоді лише з’являється,

Як тільки очі закриваються.

Варто лиш відкрити очі –

Він втече й посеред ночі.     (Сон)

Скоромовки

Ґ     Ґедзь на ганку від сорочки

Вчора ґудзика згубив.

Взяв у лапку голку й нитку

І швидесенько пришив.

З      Зіна зайчика зустріла,

Як гуляти в ліс ходила.

Заберу його додому

І дам їсти щось малому,

Бо зима надворі люта

Заморозить зайцю вуха.

Н    Настя нарциси на свято несла,

       Дорогою йдучи, намисто знайшла.

Х   Христя хустку загубила,

Як гуляти в ліс ходила.

Хмарка хусточку знайшла

І до хати принесла.

Ч   Чистить чорні черевички

      Вовчик-братик для лисички.

Ш    Сіра мишка-шкряботушка

Шила шапочку на вушка.

Шила шубку, шарф в’язала,

Щоби киця не впізнала.

Щ    Щука борщ варити хоче,

Усім голову морочить:

Де щавлю на борщ нарвати?..

Де ж його у річці взяти?

Мабуть, щука ще не знає,

Що щавлю в річці немає.

Вірші

Б       В темнім лісі на ялинці

          Білка вішала гостинці:

         Два грибочки запашненькі,

         Мандарини солоденькі.

         Причепила довгі шишки,

         Золоті міцні горішки.

        Щоб звірята частувались,

         Круг ялинки танцювали.

         Але де знайти сміливців,

         Котрі вчеплять на верхівці

          Зірку ясну, щоб сіяла

          І звіряток звеселяла?

Ж     Журавель в грузке болото

Ніс для жабки її фото.

Ішов, падав, спотикався,

Потім знову піднімався…

Жабка ждала-дожидала,

З очерету виглядала.

-         Де журавлик забарився,

Може, в плавнях заблудився?

Мабуть, я піду шукати,

Почну голосно гукати.

А журавлик наш втомився,

На купині примостився.

Сів собі перепочити,

Ноги стомлені помити.

…Жабка наша спати вклалась,

Фото так й не дочекалась.

         Ї           Їжачок йшов через ліс,

В козубку грибочки ніс.

Поспішав він по стежинці

Та й розсипав ті гостинці.

Стала білочка стрибати,

Їжачку допомагати.

Всі грибочки позбирала,

У корзинку поскладала.

Й покотивсь їжак-клубочок

До своїх синів і дочок.

Він гостинці їм приніс,

По котрі ходив у ліс.

Й       Йосип йоржика впіймав

І в відеречко поклав.

Йосип дуже юшку любить,

Для того і рибу вудить.

Л       До журавки на обід

Йшов лелека через брід.

Довго плентавсь – аж втомився.

В очереті зупинився.

Відпочити трохи став,

Чоботята свої зняв.

Жабки їх тихенько вкрали

І від нього повтікали…

Де ж ті чоботи знайти ?...

Мусить босий  в гості йти.

       Ю         Юра юшку захотів –

Юра рибки наловив.

Вкинем кропу і петрушки.

Ох, смачна ж то буде юшка!

Ь       Ми абеточку вивчали,

Букви дивні зустрічали.

Ось вони: від А до Я –

Мають всі своє ім’я.

Лиш одна його не має,

Її кожен хлопчик знає.

І не звуть її ніяк –

Тільки кажуть: «М’який знак».

Інтерв’ю з письменником

-       Розкажіть, будь ласка, про своє дитинство: ким мріяли стати, які були улюблені книги?

-       Коли у Вас прокинулося бажання писати книги для дітей? Хто був натхненником?

-       Чи є якісь письменники, яких Ви вважаєте своїми вчителями, на яких рівняєтеся?

-       Які книги читають Ваші  онуки? 

-       Чи є книги, які, на вашу думку, повинна прочитати кожна дитина?

-       Що побажаєте вашим маленьким читачам ?

Учитель. Галина Лук’янівна пише й казочки. Подивіться будь ласка, інсценізацію казочки «Колосок».

Учитель. Поетичне слово – особливе, яке має надзвичайно велику силу. Тож мені дуже хотілося б, щоб кожен із вас все життя пам’ятав про це і з сьогоднішньої зустрічі поніс у своїй душі оту незгасиму іскорку життєдайного вогню Поезії. Нехай у вашому серці розквітають і ніколи не в’януть прекрасні квіти Любові і Добра

 Дякую за теплу розмову! Зичимо Вам реалізації усіх своїх задумів і щиро бажаємо успіхів вашим книжкам!  Тож нехай Всевишній і надалі допомагає Вам творити прекрасне!

Бібліотекар. Дорогі діти! Ще зовсім недавно ви прийшли в 1 клас. Тепер ви підросли і вже майже рік є учнями нашої школи. Перед вами одна за одною відкриваються двері в чудову і неосяжну країну Знань. Хорошими учнями ви можете стати лише тоді, коли будете багато читати. З книг ви дізнаєтесь багато цікавого про таємниці природи, про минуле та сучасність нашого народу:

Дружба з книгою – це свято!

Не було б його у нас,

Ми б не знали так багато

        Про новий і давній час.

Шановні першокласники, від імені усіх працівників нашого закладу вітаю вас з посвяченням в читачі! Бажаю вам міцного здоров'я, щастя, успіхів у навчанні, щоб всі мрії ваші збувалися. А ми вам завжди радо прийдемо на допомогу, якщо вам вона буде потрібна. Сьогодні у кожного з вас з'явився формуляр читача і ви тепер в будь - якого дня приходитиме до нас по нові книги, дитячі журнали та газети.

 А на завершення я хочу побажати вам бути активними читачами нашої бібліотеки. І нехай книги стануть вашими друзями не тільки під час навчання, а й на все життя. Якщо ви багато читатимете – станете освіченими, розумними. Намагайтеся щодня прочитати хоча б одну сторінку з нової книги. Людина, яка любить і вміє читати – щаслива, тому що поруч з нею завжди найкращий друг і порадник – книга.